Іван Липа

Іван Львович Липа

 

(1865 — 1923)

український громадський і політичний діяч, письменник, за фахом лікар.

  

 

Цікаво знати

 За своє життя І.Липа написав багато оповідань, повістей, казок-поем, у яких здебільшого переосмислювалися фольклорно-казкові мотиви. Однією з найяскравіших сторінок творчості письменника є притчові, філософські оповідання.

 

 
 

Притча - короткий фольклорний розповідний твір повчального характеру, орієнтований переважно на алегоричну форму доведення змісту етичних цінностей буття.

Притчі відрізняються від казок поглибленим філософським змістом.

 
У НЕВІДОМУ ПУТЬ
 

Черепаха з'явилася на світ у затишній долині, біля широкого ставу, що поріс очеретом. 

Цілі рої веселих комашок були їй солодкою поживою. 

Коли вдоволена, грілася проти сонця, - усе дивилася на далеку гору, де сідали орли ширококрилі. 

Звідти щоранку випливало в тихе повітря сонце тепле, а ввечері виходив місяць ясний. 

Там небесна блакить ніжно обнімала зелену верховину… 

І полюбила черепаха сонце і місяць, і блакить небесну, і забажала до нестями пізнати їх. 

Помандрувала в далеку, невідому путь… 

Місяці переходила широку долину.. 

Усе журилася за поживою. 

Тихо, поволі полізла вгору, вище й вище… 

Обережно ступає, нога за ногою, впивається сильними кігтями в тверду землю, цупко за неї держиться, бо знає: як тільки зірветься з гори, то або зараз перевернеться на спину і так умре, або каменем полетить униз і там розіб’ється. 

Смерть однаково неминуча їй – страшна і дочасна. 

Лізе вгору уперто, довгі роки, усе поволі, усе обережно, посуваючись нога за ногою. 

Постаріла, мохом поросла. 

І чим вище підіймається, тим менше знаходить собі поживи, тим слабше гріє сонце її холодну кров, і тим далі од гори одходить небесна блакить. 

Лізе ще довго-довго… 

Терпить голод і холод, зневіряється потроху в своїх силах, частіше повертає голову, щоб подивитися в теплу долину повну поживи й безжурного життя. 

Вернулась би назад, - так не може спуститися з крутої гори, бо зараз же покотиться каменем і буде їй смерть. 

Лізе знову угору, а дивиться вже у долину… 

А коли, зовсім знесилена й зневірена, стала на саме верхів’я, то побачила: 

Холодне сонце стоїть високо-високо, світлий місяць сходить далеко-далеко, а блакить небесна аж за місяцем і за сонцем…

 

Про притчу І.Липи «У невідому путь» 

 

Притча І.Липи «У невідому путь»  - повчально-алегорична оповідь з яскраво вираженою мораллю. У притчі зосереджена певна навчальна ідея.


Притча І. Липи «У невідому путь» має казкове (як байка) забарвлення, адже її головна героїня — черепаха.
Автор не випадково вибирає на роль головної героїні притчі черепаху, яка уславлена своєю повільністю, їй треба долати неймовірно довгий і складний шлях. Зверніть увагу, на початку притчі І. Липа вводить важливу деталь, а потім повторює її, коли вже знесилена й, можливо, розчарована черепаха все ще долає тяжкий шлях до вершини: на початку твору «цілі рої комашок були її поживою» і потім «частіше повертає голову, щоб подивитися в теплу долину, повну поживи й безжурного життя»

  

Тема: зображення черепахи, яка здолала гору, незважаючи на будь-які труднощі під час її подорожі.

Ідея: возвеличення наполегливості, цілеспрямованості, впевненості і віри у власні сили, що є важливим у боротьбі з різними життєвими негараздами.

Основна думка:
а) наступні покоління зможуть зробити те, чого не змогли їх пращури;
б) черепаха прагне дістатися сонця, так український народ прагне самостійності.

Жанр: притча, в якій персонажем виступає тварина. (Зв'язок людини й природи)

 

Зміст твору:
Черепаха жила в долині, їй усього вистачало. Вона полюбила сонце та місяць, забажала їх пізнати. Тварина лізла вгору довго й уперто, постаріла. Поживи було все менше й менше, проте вона не відступала. Нарешті черепаха здолала гору, але: «Холодне сонце стоїть високо-високо, світлий місяць сходить далеко-далеко, а блакить небесна аж за місяцем і за сонцем.» Черепаха вперто йшла до своєї мети, але не здобула, чого хотіла.

Композиція


Експозиція: сите життя черпахи в долині.
Зав'язка: рішення тварини вирушити у гору аби пізнати сонце та місяць, які вона так любила.
Розвиток дії: нелегка подорож істоти у гору. Кульмінація: здолання гори черепахою.
Розв'язка: сподівання тварини не виправдалися — перебуваючи на горі, вона не здобула того, чого хотіла.